Пам`ятка для батьків

Пам’ятка для батьків «Як допомогти дитині вчитися дистанційно?»

Чим можна допомогти собі і своїй дитині в процесі адаптації до нових умов?

По-перше, зверніть увагу на режимні моменти. Здоровий сон, харчування, свіже повітря і зрозумілий, незмінний, передбачуваний розклад на день необхідні нам як ніколи. Рутини мають над нами чарівну і цілющу владу, вони нас заспокоюють, дають впевненість і почуття безпеки, така собі супер-сила для подолання тривоги. Багато чого в теперішній ситуації ми не можемо контролювати і передбачити, але є речі, в яких ми лишаємося володарями.

По-друге, бути уважним до почуттів дитини і своїх власних. За дитячими криками, протестами, істериками можуть стояти таж сама розгубленість, безпорадність і тривога, яку відчуваєте і ви, тільки от діти приносять нам її у такій формі. І тоді найкращим варіантом буде не кричати і сварити у відповідь, а сказати: «ти, схоже, гніваєшся (сумуєш, тривожишся – вставте те, що ви бачите). Мені це теж не подобається, давай подумаємо разом, що ми можемо зробити, щоб нам стало краще…».

Навчання в школі не вимагало від дітей високого рівня самоорганізації. А на дистанційній формі навчання це найбільш вагомий чинник. Примусити себе сісти за уроки, замість того, щоб поспати, погратися, порозважатися – це серйозний виклик для волі, не тільки дитячої. Багато дорослих людей відмовлялися від дистанційної роботи саме через те, що відчували брак волі і вміння організувати себе при відсутності зовнішнього примусу. Тому наше завдання як дорослих допомогти дітям – кому самоорганізуватись (тим, хто старший), кого організувати (початкова школа) в умовах дистанційного навчання. Не гніватись на них за лінь і безвідповідальність, не вимагати того, чого не має, а допомогти і стати своєрідною милицею, спираючись на яку дитина почне розвивати свою здатність до самоорганізації, яка їй точно знадобиться і не тільки на дистанційному навчанні.

Як це можна робити?

1. Складайте розклад разом. Цей розклад має бути написаний (або намальований для дітей, яким ще важко читати) і бути доступним і дитині, і дорослому. Обов’язково плануйте перерви, відпочинок, розваги. Ваш розклад не має бути схожим на список покарань. Не робіть уроки довгими – 40 хвилин – це занадто навіть для середньої школи. Краще зробити перерву до того, як з’являються ознаки втоми і втрата уваги. Для 1-2 класів навчальні блоки можуть бути 10-15 хвилин, робимо перерву на 5 хвилин і знову повертаємось до роботи.

2. Слідкуйте за організацією робочого місця. Хаос і безлад на робочому місці і біля нього можуть сильно відволікати.

3. Домовтесь про правила, які важливі для вас під час карантину. Наприклад, якщо хтось з дорослих працює дистанційно, чи у вас в сім’ї тільки один гаджет на кількох школярів – в цьому випадку потрібні чіткі домовленості, інакше конфліктів не уникнути. Нові правила і домовленості теж краще записати і вивісити в доступному місці. При виникненні конфлікту ви зможете апелювати до них.

4. Постійні звукові повідомлення під час роботи над завданнями інколи страшено заважають. Особливо, коли ти тільки зосередився на алгебрі, а тут прийшло таке завдання з мови, а через пару хвилин з біології і фізики, і там так багато всього робити! Якщо вас завалюють цілою купою завдань – це дезорганізує. Навчіть свою дитину ставити обмеження і планувати – зараз зроблю це, а потім подивлюсь наступне повідомлення. Про роботи, які мають виконуватись в обмежений час, вчителі попереджають заздалегідь, ви їх не пропустите. Також важливо навчитись розбивати великі завдання на частини і рухатися поступово, тоді великі об’єми не так нас лякають.

5. Якщо ви сидите зі своєю дитиною і намагаєтесь вчити з нею уроки, ви точно будете час від часу відчувати гнів («як він/вона може не розуміти, це ж просто?»), безпорадність («я не вмію пояснювати», «я не можу зрозуміти як робити завдання сам»). Як з цим обходитись? Робити видих і нагадувати самому собі, що ви не вчитель, що коли ми намагаємося вчити наших дітей, ми занадто емоційно залучаємося і це тільки заважає процесу навчання і не покращує наші стосунки з дітьми. Залиште цю роботу професіоналам, організуйте можливість поспілкуватися з вчителем, коли виникають якісь питання.

6. Якщо вам здається, що вчителі перевантажують завданнями вашу дитину, спробуйте надати вчителю адекватну зворотну реакцію. Доброзичливу і докладну. Адекватна зворотна реакція завжди починається з подяки. Пригадайте, будь ласка, що нікого не вчили працювати дистанційно, а частина матеріалу і завдань, які напрацьовані вчителем, просто не можуть бути використані в режимі онлайн. Педагогам доводиться переробляти матеріали, паралельно навчаючись і опановуючи нові програми. При цьому не слід забувати, що вчителі – також батьки і мають вдома «своїх» школярів. Подякуйте.

• Розкажіть, що ви робите і як стараєтесь.
• Розкажіть про труднощі, з якими ви стикаєтесь (не обов’язково учбові, можливо, у вас є зовсім маленька дитина, чи ви працюєте в нічній зміні).
• Чітко і доступно сформулюйте чого ви б хотіли від вчителя, якої саме допомоги потребуєте, що, на вашу думку, може полегшити ваше життя.
• Будьте уважні до того що вам скаже вчитель.

Пам’ятайте про те, що ваші цілі збігаються і налагодити співпрацю важливо як ніколи.

Організовуючи роботу в умовах дистанційного навчання, нагадуйте собі час від часу, що діти дзеркалять наш емоційний стан і, в ситуації, коли батьки в тривозі їм важко залишатися спокійними і врівноваженими.

В складних умовах невизначеності і загроз головне навантаження лягає на середнє покоління – тобто на батьків школярів. Саме вони несуть відповідальність і за дітей, і за старше покоління, за фізичне виживання родини. І саме тому життя родини має бути організоване таким чином, щоб зняти все зайве навантаження з тих, хто працює на роботі, кухні, городі, забезпечуючи виживання сім’ї. Це гарний час, щоб діти в сім’ї почали робити те, що можуть, щоб розвантажити дорослих і внести свій вклад у виживання родини. Ми встигнемо повернутися до моделі «дитиноцентричної» родини, коли ситуація зміниться на краще.

Подбайте про себе – це допоможе всій родині, бо мама, чи тато в хорошому стані – опора для всіх. Подбайте про себе – ви навчите своїм прикладом дитину бути турботливою і чутливою до самої себе, цей досвід їй дуже згодиться в майбутньому дорослому житті. Просіть про допомогу, коли вам важко, заради цієї можливості ми і живемо в громадах.

При потребі звертайтеся до психологів і соціальних педагогів закладів освіти нашої громади. Вони можуть допомогти в складних питаннях, які виникають при організації життя в нових умовах. Бережіть себе і своїх близьких.