Криворізька гімназія №18 Криворізької міської ради
 
Агитки - Анимированные флаги стран

Сторінка соціального педагога.

Новохатська Олена Костянтинівна

Соціальний педагог.

 

 

Графік роботи соціального педагога

 

Графік роботи

соціального педагога

Криворізького НВК№18

Новохатської Олени Костянтинівни

Дні тижня

Інтервали робочого часу

Найменування видів робіт

понеділок

9.00 – 10.00

10.00 – 13.00

«Година соціального педагога».

Корекційно – відновлювальна та розвивальна робота.

вівторок

12.00 – 16.00

 

Індивідуальне консультування учнів, педпрацівників та батьків.

Організаційно – методична робота.

середа

9.00 – 13.00

Прорфілактична та розвивальна робота.

Організаційно – методична робота.

Звязки з громадськістю.

четвер

12.00 – 16.00

 

Організаційно – методична робота.

Соціальне інспектування

п’ятниця

9.00 – 10.00

10.00 – 13.00

«Година соціального педагога».

Організаційно – методична робота.

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

     

Організація роботи соціального педагога по соціальному захисту дітей пільгових та облікових категорій
 

 

І. Здійснення соціального захисту за дітьми пільгових категорій в КНВК № 18.

     У своїй роботі соціальний педагог керується нормативними документами щодо соціального захисту дитини та охорони дитинства: Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією з прав дитини, Національною програмою «Діти України» та іншими відповідними нормативними документами МОН України й усіх ланок органів управління освітою, річним планом.

      Соціальний захист, як першочергове завдання в роботі соціального педагога, передбачає здійснення контролю за умовами життя та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також захисту прав та інтересів дітей, які потребують допомоги держави. Тому соціальний педагог виконує низку соціально-педагогічних завдань, які регламентовані такими нормативними документами, як Закон України «Про освіту», Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»,  Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», Постанова Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».    

     Так, кожний класний керівник 1-9-х класів на початку вересня формує базу даних учнів класу – «соціальний паспорт класу» у якому зазначає категорії дітей, які потребують максимальної уваги, зокрема:

-           діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

-           діти-інваліди;

-           діти з багатодітних сімей;

-           діти з малозабезпечених сімей;

-           діти з сімей воїнів-«афганців»;

-           діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

-           діти з сімей загиблих шахтар;

-           діти з сімей загиблих при виконанні службових обов’язків.

      За даними соціальних паспортів класів соціальним педагогом складається соціальний паспорт школи та соціальний паспорт пільгових категорій. На початок навчального року складається банк даних дітей пільгових категорій. Тобто формуються окремі списки за визнеченими формами дітей та сімей, які підлягають соціальному захисту.

     У налагодженій співпраці класні керівники разом з соціальним педагогом відвідують цих дітей вдома, обстежують їх побутові та житлові умови, цікавляться їхніми проблемами. За наслідками обстеження складаються двічі на рік відповідні акти обстеження матеріально-побутових умов проживання.

     Першочерговим в роботі соціального педагога є соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Робота з зазначеною категорією передбачає тісну співпрацю з опікуном та самою дитиною в двох аспектах: захист соціальних,  майнових та житлових прав, формування повноцінної особистості дитини, соціалізованої до сталого дорослого життя.

   Діти під опікою, відповідно до нормативної бази, отримують в навчальному закладі безкоштовне харчування та повний комплект підручників, двічі на рік проходять медичне обстеження, щоліта відпочивають та оздоровлюються в дитячому оздоровчому таборі «Слава» (м. Скадовськ Херсонської області). Для цих дітей організовуються та проводяться  міські та районні новорічні заходи, де діти отримують святкові подарунки.

    При роботі з опікунами, соціальний педагог відстежує стан утримання,  приживання та виховання дитини, відслідковує за отриманням державних виплат та соціальних допомог на дитину, а саме: своєчасне оформлення пенсії по втраті годувальника, оформлення державної соціальної допомоги, отримання аліментів від батьків, позбавлених батьківських прав. Здійснює моніторинг по закріпленому житлу, в частині сплати комунальних послуг та у якому технічному стані перебуває дане житло, доцільність його використання. Невід’ємним у роботі щодо захисту житлових прав дітей під опікою також є вступ в спадщину опікунів, яка залишилась від батьків. Опікуни в кінці року складають звіти щодо виконання своїх опікунських обов’язків та надають їх до районної служб у справах дітей. Соціальний педагог відстежує позашкільну зайнятість дітей даної категорії.

    З дітьми під опікою соціальний педагог проводить індивідуальні консультації, групові заняття, а також двічі на рік організовує та проводить семінари для опікунів, на яких розглядаються соціально-правові, житлово-майнові питання, та організація виховання та оздоровлення дітей під опікою. Опікуни отримують індивідуальні консультації.

    У роботі з дітьми-інвалідами соціальний педагог працює в тісній співпраці з класним керівником та батьками дитини. Це і організація безкоштовного харчування в навчальному закладі, отримання державної соціальної допомоги на дитину, інтерес щодо медичного обстеження та оздоровлення дитини, організація навчання за індивідуальною формою, якщо за станом здоров’я дитини це обхідно.  Для дітей-інвалідів організовуються поїздки на концертні програми присвячені до Дня інваліда, де діти також отримують подарунки.

    Соціальний педагог разом з класним керівником у роботі з цією категорією дітей не повинен обходити світ інтересів дитини-інваліда, цікавитися її світоглядом, захопленнями, бажаннями проявити себе повноцінним серед фізично-здорових дітей, а також допомагати дитині розвивати її талант та обдарованість. При необхідності надавати батькам консультації.

    Соціальний захист дітей з багатодітних сімей спрямовує роботу соціальний педагога разом з класним керівником на моніторинг багатодітних родин у навчальному закладі. При появі нової багатодітної родини, відповідно до змін у законодавстві про соціальний захист багатодітних родин, соціальним педагогом проводяться індивідуальні консультації для батьків з багатодітних родин та проводяться збори з соціально-правових  питань та щодо оформлення необхідних документів, які підтверджують статус сім’ї. Надаються індивідуальні консультації дітям з багатодітних родин.

    Діти з багатодітних родин щорічно, за власним бажанням та згодою батьків, безкоштовно оздоровлюються в оздоровчому таборі «Сонячний» (с. Гурівка Кіровоградської області).

    Робота з соціального захисту дітей з малозабезпечених сімей передбачає співпрацю соціального педагога з батьками сімей, які мають статус «малозабезпеченої». А саме в частині надання в навчальному закладі безкоштовного харчування дітям з цих родин та робота щодо надання консультацій батькам, за їх зверненнями, при вирішенні соціальних питань, які можуть виникати: звернення до районного управління праці та соціального захисту населення за оформлення необхідних документів, звернення до районного центру зайнятості щодо вирішення пошуку роботи, а також з клопотаннями до районного виконкому щодо надання матеріальної допомоги.

     Діти з таких родин мають право на безкоштовну путівку до оздоровчого табору «Сонячний».

    Для повної і продуктивної роботи з соціального захисту дітей пільгових категорій повинна бути чітко налагоджена робота соціального педагога з класним керівником на всіх ланках навчального процесу: від школи І ступеню до школи ІІІ ступеню. Саме педагогічна компетентність і не байдужість класного керівника дає змогу соціальному педагогу вдало і правильно реагувати на ті правові та соціальні проблеми, які виникають у дитини будь-якої категорії. Підсилюючи роль класного керівника в учнівському колективі, соціальний педагог планує свою роботу з класними керівниками школи через надання індивідуальних консультацій по роботі з дітьми пільгових категорій, проведення семінарів та круглих столів з класними керівниками на яких розглядається нормативно-правова база по роботі з такими дітьми, обговорюються конкретні ситуації при роботі з сім’ями пільгових категорій.   

 

ІІ. Виявлення та соціальний супровід сімей, які потрапили в складні життєві обставини

      (СЖО).

         З метою своєчасного виявлення, влаштування та надання необхідно соціальної допомоги чи підтримки сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах соціальний педагог керується наступною нормативно-правовою база:

-          Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.;

-           Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» № 2789-ІІІ від 15.11.2001 р.;

-          спільний Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, МВС України, МОН України та МОЗ України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» від 16.01.2004 р.;

-          Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді «Про затвердження порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» № 1983/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 р.;

-          Постанова Кабінету  Міністрів від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».

 

        Пріоритетним завданням та мотивом до дій, які покладаються на заклади освіту у вищезгаданих документах є первинна і основна роль навчального закладу (тобто школи) щодо своєчасного виявлення дітей та їх сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах чи умовах. Саме  невідкладне і правильне реагування класного керівника з соціальним педагогом дає можливість конкретно з’ясувати суть причин складних життєвих обставин в яких опинилася дитина та її сім’я. І ні в якому разі не замовчування виявлених соціальних проблем дитини, сім’ї та акумулювання цих проблем в школі, а своєчасне повідомлення до установ та органів районної влади щодо вирішення питань виходу сім’ї з складних життєвих обставин.

        У Наказі Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді «Про затвердження порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» чітко визначено, хто є об’єктами соціальної роботи. Сім’ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх самостійно;

-          у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей;

-          з вимушеною міграцією;

-          з наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім’ї;

-          з перебування одного з членів у місцях позбавлення волі;

-          з ВІЛ-інфекцією;

-          з насильством у сім’ї;

-          з безпритульністю;

-          з сирітством;

-          з зневажливим ставленням і негативними стосунками в сім’ї;

-          безробіття одного з членів сім’ї (якщо він зареєстрованим в державній службі зайнятості як такий, що потребує працевлаштування);

-          сім’ї, у  яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

-          неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка;

-          сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

     Порядок виявлення СЖО навчальним закладом (школою) та подальшої  міжсекторної взаємодії з установами та органами районної влади щодо вирішення соціальних питань та виходу сім’ї з складних життєвих обставин визначає те, що саме головна відповідальність за виявлення дітей та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах покладається на роботу школи, зокрема: на чітку та злагоджену роботу класного керівника і соціального педагога.

 В процесі практичної роботи з СЖО, відповідно до законодавчої бази, соціальний педагог повинен грамотно володіти визначеною термінологією:

 

      менеджмент у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю - управління   системою  соціальної  роботи  з  сім'ями,  дітьми  тамолоддю,  спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних шляхів їх вирішення;

 

     оцінка потреб   -   процес  збору,  узагальнення  та  аналізу соціальними  працівниками  інформації  щодо  стану   та   життєвих обставин  об'єкта  соціальних  послуг  з метою визначення видів та обсягів послуг,  їх впливу на процес подолання  складних  життєвих

обставин;

 

     соціальна робота  з  сім'ями,  дітьми та молоддю – діяльність уповноважених органів,  підприємств,  організацій та  установ,  що здійснюють соціальну роботу з сім'ями,  дітьми та молоддю, а також фахівців з соціальної роботи  та  волонтерів,  яка  спрямована  на соціальну  підтримку  сімей,  дітей та молоді,  забезпечення їхніх прав і  свобод,  поліпшення  якості  життєдіяльності,  задоволення інтересів та потреб;

 

     соціальне інспектування  -  система  заходів,  спрямованих на виявлення,  здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності сімей,  дітей  та  молоді,  які  перебувають  у  складних життєвих обставинах,  моральним,  фізичним  і  психічним  станом  дітей  та

молоді,  оцінку  їх  потреб,  контроль  за  дотриманням  державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи;

 

     соціальне обслуговування сімей,  дітей та  молоді  -  система соціальних заходів,  спрямованих на сприяння,  підтримку і надання послуг сім'ям,  дітям та молоді з метою подолання або  пом'якшення життєвих  труднощів,  підтримку соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;

 

     соціальна профілактика - вид соціальної  роботи,  спрямованої на  запобігання  складним  життєвим  обставинам  сімей,  дітей  та молоді,  аморальній,  протиправній поведінці в сім'ях, серед дітей та  молоді,  виявлення  будь-якого  негативного  впливу на життя і здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та  поширенню соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді;

 

     соціальна реабілітація  - вид соціальної роботи,  спрямованої на  відновлення  основних  соціальних   функцій,   психологічного, фізичного,  морального здоров'я,  соціального статусу сімей, дітей та молоді;

 

     соціальний супровід - вид соціальної роботи,  спрямованої  на здійснення  соціальних  опіки,  допомоги  та  патронажу  соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою  подолання  життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

 

 


Дитинство без насильства

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

 

 

«Кожна людина — завжди чиясь дитина» — говорив великий Бомарше.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

·                   Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

·                   Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

·                   Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;

·                   Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

·                   Ламання та знищення особистих речей;

·                   Використання брутальних слів, лайка;

·                   Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

·                   Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

·                   Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

·                   Звинувачування у всіх проблемах;

·                   Крити кування думок, почуттів, дій;

·                   Поводження із ним/нею як із прислугою;

·                   Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

·                   Нехтування дитиною;

·                   Нехтування обов’язків стосовно дитини;

·                   Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

·                   Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

·                   Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

·                   Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

·                   Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

·                   Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

·                   Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

·                   Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

v    Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

v    Діти відчувають сум.

v    Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

v    Реагувати надто агресивно;

v    Не визнавати авторитетів;

v    Бути пасивними чи пригніченими;

v    Мати вигляд заляканих;

v    Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.                Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.                Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.                Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4.                Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

·                   Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;

·                   Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1.                Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2.                Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3.                Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4.                Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

 

"Що може дати одна людина iншiй, крiм краплi тепла!

I що може бути  бiльше за це тепло?"

                                                                                                              Ремарк.

 

Дитинство – найважливіший період у становленні особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.

Немає, на жаль, шкільних навчальних закладів, де не навчалися б діти з незахищених категорій. Держава надає таким родинам, де виховуються такі діти, грошову та іншу допомогу. Але цим дітям, родинам, які їх виховують, потрібна ще й педагогічна та соціально-психологічна допомога.

В скрутних умовах сьогодення батькам та особам які їх замінюють необхідно бути особливо уважними до виховання дитини.

Як виховувати дитину в складних умовах. 

Перш за все памятайте:

Дітям необхідна любов батьків – це одна з найголовніших потреб. Висловлювати свою любов дитині можно, за допомогою такого ланцюжка –

ніжний дотик - слова заохочення - час присвячений дитині- подарунки – допомога у найскладніших життєвих ситуаціях.

Дотик

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини.  Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення

Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені було б приємно, коли ти...". Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час присвячений дитині

 

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом -значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Як краще провести час разом: 

http://www.krogerc.info/clubs.html - перелік закладів культури м. Кривий Ріг,

http://www.krogerc.info/librarys.html - бібліотеки міста,

http://www.krogerc.info/monuments.html - пам’ятки культури та історії міста,

http://www.krogerc.info/recreation.html - місця відпочинку,

http://www.krogerc.info/cultural_events.html - культурно-мистецькі заходи міста,

http://www.krogerc.info/competitions_and_festivals.html - конкурси та фестивалі, що проходять в місті.

Сайти з розвивальними матеріалами для дітей

http://baby-news.net/

http://uti-puti.com.ua/

http://packpacku.net/

http://multskazka.com/

http://www.sonyashnik.com/

Подарунок

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її -хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога

Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків -почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

Пам’ятайте!

Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутись, образити.

 


Про профілактику підліткового суїциду

 

«Самогубство - благання про допомогу, яке ніхто не почув».     

           (Р. Алев)

«Коні ніколи не закінчують самогубством, тому що, будучи позбавлені дару   мови, вони не мають можливісті з'ясовувати                                    відносини»                                        (В. Маяковський).

                                     

«Самовбивця - людина, яка загинула при спробі втечі від себе  самого»                             

      (Веслав Брудзинський)                      

                                        

         Дуже часто  доводиться стикатися з батьківськими скаргами на «некерованість» дітей і підлітків: мовляв, на уроках пустує, розбив скло, грубо поводився з вчителем, побив товариша ... Просять перевірити, чи все у дитини в порядку з психікою. Починають (це, звичайно, самі «розумні») давати йому заспокійливі препарати. А насправді все набагато простіше: навіть двох-трирічний малюк, коли йому необхідна батьківська увага, може розбити чашку або наробити в штани. І тоді дорослі хай поб'ють, нехай вилають - але зате і побачать, що у них є дитина! І як це не цинічно і страшно, інколи дитячі і підліткові суїциди відбуваються з тієї ж причини: дитина йде з життя з думкою: мовляв, нарешті ви звернете увагу на те, що я є. Вірніше, був ...

         Частота суїцидальних дій серед молоді протягом останніх двох десятиліть подвоїлася. У 30% осіб у віці 14-24 років бувають суїцидальні думки, 6% юнаків і 10% дівчат намагаються скоїти суїцидальні дії. Деякі фахівці пишуть про те, що в 10% випадків суїцидальна поведінка має на меті покінчити c собою, а в 90% підліток намагається привернути до себе увагу.

         За даними державної статистики, кількість дітей та підлітків, що покінчили з собою, становить 12,7% від загального числа померлих від неприродних причин. За останні п'ять років самогубством покінчили життя 14 157 неповнолітніх. За кожним таким випадком стоїть особиста трагедія, катастрофа, безвихідь, коли страх перед життям перемагає страх смерті. Аналіз матеріалів кримінальних справ та перевірок обставин причин самогубств неповнолітніх, проведений Генеральною прокуратурою Росії, показує, що 62% всіх самогубств неповнолітніх пов'язане з сімейними конфліктами і неблагополуччям, страхом насильства з боку дорослих, нетактовним поведінкою окремих педагогів, конфліктами з вчителями, однокласниками, друзями, черствістю і байдужістю оточуючих. 

         Вивчення проблеми суїциду серед молоді показує, що в цілому ряді випадків підлітки йшли на самогубство з метою звернути увагу батьків, педагогів на свої проблеми і протестували таким страшним чином проти бездушності, байдужості, цинізму і жорстокості дорослих. Ідуть на такий крок, як правило, замкнуті, ранимі за характером підлітки від відчуття самотності, власної непотрібності, через стреси і втрату сенсу життя. Своєчасна психологічна підтримка, співчуття, виявлене до проблем підлітка у важкій життєвій ситуації, допомогли б уникнути трагедії. 

         Емоційні переживання є одними із самих основних показників можливості суїциду. Більшість потенційних самогубців страждають від депресії.

Ознаками емоційних порушень є:

  • втрата апетиту або імпульсивне обжерливість, безсоння або підвищена сонливість протягом, принаймні, останніх днів;
  • часті скарги на соматичне нездужання (на болі в животі, головні болі, постійну втому, часту сонливість);
  • незвично зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;
  • постійне відчуття самотності, непотрібності, вини або смутку;
  • відчуття нудьги при проведенні часу в звичному оточенні або виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;
  • відхід від контактів, ізоляція від друзів , сім'ї, перетворення в людину-одинака;
  • порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
  • заглибленість у роздуми про смерть;
  • відсутність планів на майбутнє («Чому це повинно мене турбувати? Адже завтра я можу померти.")

 

Ознаки депресії у дітей і підлітків (Моховиків)

 

Діти

Підлітки

Сумний настрій

Сумний настрій

Втрата властивою дітям енергії

Почуття нудьги

Зовнішні прояви печалі

Почуття втоми

Порушення сну

Порушення сну

Соматичні скарги

Соматичні скарги

Зміна апетиту або ваги

Непосидючість, занепокоєння

Погіршення успішності

Погіршення успішності

Зниження інтересу до навчання

Надмірна емоційність

Страх невдачі

Замкненість

Почуття неповноцінності

Розсіянність уваги

Негативна самооцінка

Агресивна поведінка

Почуття «заслуженої отвергнутости

Неслухняність

Низька фрустраційна толерантність

Схильність до бунту

Надмірна самокритичність

Зловживання алкоголем або   наркотиками

Знижена соціалізація, замкнутість

Погана успішність

Агресивна поведінка, відреагування в діях

Прогули в школі

 

 

Вимоги до проведення бесіди з підлітком, які розмірковують про суїцид (Ерл Гроллман)

         Для початку автор рекомендує не просто прийняти суїцидента як особистість, здатну на самогубство, а й визнати за людиною формальне право зробити такий крок. А під час самого діалогу дорослому рекомендується:

1.     уважно слухати співрозмовника, тому що підлітки дуже часто страждають від самотності і неможливості вилити перед ким-то свою душу;

2.     правильно формулювати запитання, спокійно і дохідливо розпитуючи про суть тривожної ситуації і про те, яка допомога необхідна;

3.     не висловлювати здивування від почутого і не засуджувати дитину за будь-які, самі шокуючі висловлювання;

4.     не сперечатися і не наполягати на тому, що його біда незначна, йому живеться краще за інших, оскільки висловлювання на кшталт «у всіх є такі самі проблеми» змушують дитину відчувати себе ще більш непотрібним і марним;

5.     постаратися змінити романтично-трагедійний ореол уявлень підлітка про власну смерть;

6.     не пропонувати невиправданих утіх, оскільки підлітки часто не здатні прийняти поради, але підкреслити тимчасовий характер проблеми;

7.     привести конструктивні способи її вирішення;

8.     одночасно прагнути вселити в підлітка надію, яка, однак, повинна бути реалістичною і спрямованої на зміцнення його сил і можливостей.

Пам'ятайте:

  • цінувати життя молодим людям допомагає любов, розуміння і співчуття;
  • від відчайдушного кроку молодих людей може утримати можливість поговорити по душах з людиною, яка вислухає, поспівчуває і зрозуміє.

 

 

 

«Як спілкуватися з дитиною»
  • Спілкування на рівних. Рівень очей.
  • Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
  • Запитувати в дітей поради.
  • Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
  • Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
  • Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
  • Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
  • Схвалення взагалі (у цілому).
  • Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
  • Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
  • Зустрічати як кращого друга і проводжати.
  • Якщо ви не праві, просіть вибачення.
  • Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
  • Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
  • 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
  • Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
  • Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

 

"Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)"
  • Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила  коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
  • Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
  • Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
  • Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
  • Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
  • Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
  • Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
  • Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
  • Здогади та інтерпретація.
  • Випитування та розслідування.
  • Співчуття на словах, чутки.
  • Віджартування, відхід від розмови.
«Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»
  • Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
  • Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
  • Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
  • Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
  • Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
  • Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
  • Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
  • Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
  • Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
  • Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
  • Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

 

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

  • Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
  • Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
  • З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
  • Їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
  • Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

 

Поради  для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

  • Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
  • Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
  • Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
  • Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

 

Поради для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі
  • Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
  • Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
  • Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
  • Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
  • Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
  • Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
  • Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
  • Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
  • З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
  • Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ


· Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.
· Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.
· Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.
· Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
· Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
· Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.
· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
· Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

 

Рекомендації батькам щодо поводження з гіперактивною дитиною

В цілому прийоми модифікації поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

• У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її, коли вона на це заслужила, підкреслюйте успіхи. Це укріплює упевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.
• Уникайте повторень слів "ні" і не "можна".
• Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко.
• Давайте маляті лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
• Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх завдань і сну щодня повинно відповідати встановленому режиму.
• Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в крупних магазинах, на ринках, в ресторанах і т. д. впливає на таку дитину надмірно стимулююче, збуджує дію.
• Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.
• Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності. 
• Надайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.
• Постійно враховуйте недоліки дитини. 
Гіперактивність може стримуватися за допомогою вищеназваних заходів.

 

   «Покарання. Подумай, навіщо?»

      Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.  Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7.  Дитина не повинна боятися покарання.

 

 «Як не потрібно карати і сварити»

           Не можна карати і сварити:

-  якщо дитина хвора;

-  якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

-  якщо дитина їсть;

-  після сну;

-  перед сном;

-  під час гри;

-  під час виконання завдання;

-  одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

-  якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-яким наслідком, але щиро намагається подолати його;

-  в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

-  якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

-  якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

 

 «Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї»

 

1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним ставленням до них

2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами і вчинками.

3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго ранку, на добраніч, вітай зі святом.

4. Завжди зважай на думку батьків і старших.

5. Слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього вигляду.

6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.

7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим до вад рідних.

8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогих речей, якщо їх придбання виходить за рамки матеріальних можливостей сім’ї.

9. Раціонально використовуй свій вільний час, дотримуйся режиму дня.

 

 

Якщо дитина пішла з дому

 

He шукайте проблему назовні - "зманили друзі", цікавиться подорожами, "Америкою". Дитина пішла, тому що їй погано. Найчастіше погано саме в сім'ї. Зрозуміло, більшість збігає не від хорошого життя. Але найчастіше поведінка дітей абсолютно незрозуміла.
Виявляються два типи сімей, в яких виросли "бігуни". З повних сімейних союзів матеріально забезпечених і прямо погано впливають на дитину: перший - із споживчим стилем виховання, де матеріальне благополуччя поєднувалося з повною бездуховністю, і другий - з відсутністю - емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних, теплих взаємин.
Сприятливі відносини в сім'ї, зазвичай переносяться і в навчальну (діяльність) групу. Учні з таких сімей куди легше будують гарні взаємини зі своїми однолітками. Чому так буває?
Причин, що спонукають дитину з благополучної сім'ї вибрати "свободу" - безліч.

Ревнощі. Вони можуть бути спрямовані не тільки на молодшого брата. Об'єктом ревнощів може бути новий чоловік матусі або нова дружина татуся, і навіть батьківська робота. У будь-якому випадку дитині починає здаватися що його "зовсім не люблять». Біг з дому - це спроба привернути до себе увагу.

Романтика. Начитавшись книг, надивившись фільмів, вони раптом переймаються бажанням "стати сильними", довести собі та іншим, що можуть прожити без батьків, виїхати без супроводу на інший кінець країни, пошукати пригод на свою голову і абсолютно самостійно з них виплутатися. Ті, кому виплутатися вдається, зазвичай повертаються додому.

Образа. "Ситуаційне бродяжництво" - коли дитина йде з дому після скандалу з батьками. Вона зовсім не хоче залишати будинок і залишається на вулиці. У виховних цілях «полякати батьків» і домогтися свого і якщо їй це вдається, підліток бере метод на озброєння і надалі використовує його постійно.

Дружба. Від зв'язку з поганою компанією не застрахований жоден підліток. Іноді друзі підбивають "не бути маминим синком" і не "кидати компанію" - і підліток йде "розважатися": не ночує вдома, пропадає з поля зору батьків ... Ця ситуація, мабуть, найнебезпечніша з усіх: можливо, це дорога у кримінальну групу.

ЩО РОБИТИ?

- Якщо ви відчули, що втрачаєте контакт з дитиною, не пускайте справу па самоплив - зверніться до психолога.

- Якщо дитина одного разу вже тікала з дому - поговоріть з нею після повернення. Розберіть ситуацію по деталях - вам обом стане легше, просто тому, що ви виговорилися.

- Завжди підкреслюйте значимість дитини для вас. Залучайте її до "дорослої роботі", радьтеся з нею, нехай проявить мужність і самостійність у себе вдома.

- З молодшого віку привчайте до чистоти, виховуйте гидливість. Якщо не діють раціональні доводи, то спрацює інстинкт: дитина не зможе спати в бруді і не митися кілька днів.

- Не забороняйте приводити додому друзів - будете знати, з ким маєте справу. А добрі стосунки з друзями вашої дитини підсилюють довіру і всередині сім'ї.
Готуйтеся до повернення дитини додому: купіть подарунок, подумайте, яким чином ви продемонструєте свою радість від її появи: що вона вам потрібна, що необхідна; відразу ж залучіть її до якоїсь сімейної справи, яку здатна зробити тільки вона. Відверто запитайте себе:

1 - чи бачу я особистість у своїй дитині?
2 - поважаю я її?
3 - чи люблю я її просто за те, що вона є (a не за якісь вчинки)?
4 - чи є у дитини своя кімната або хоча б свій кут?
5 - дитина повинна мати свою шафу, полку для білизни, стіл для занять, місце для іграшок і т.д.
6 - дозволяю я дитині робити те, що вона хоче (завести собаку, ліпити, малювати, ...)?
7 - даю я дитині мінімум кишенькових грошей, щоб вона могла витратити їх просто так?
8 - чи є в сім'ї, рідні чоловік, з яким дитина могла б погуляти, помовчати, зробити якесь корисне діло?

Пам'ятайте, що найбільш позитивний вплив на виховання надають дідусі та бабусі, навіть якщо батьки в розлученні, забороняти спілкуватися з ними не можна.
Сходіть в школу і попередьте педагогів і адміністрацію про те, що трапилося.
Ні педагогам, ні батькам не слід випитувати в дитини про причини втечі: дитина не знає справжню, глибинну причину. Зовнішня причина (сварка з батьками, образа в школі, несправедливість) - тільки привід, що послужив поштовхом до втечі.
Догляд дитини - це серйозний показник глибинного неблагополуччя в сім'ї, пояснити суть якого може тільки фахівець.
Тому, зустрівши дитину, необхідно звернутися до психолога, інакше втечі з дому повторяться, і, в кінцевому підсумку, можуть призвести до більш серйозних наслідків (протиправні вчинки дітей використовує в своїх цілях злочинний світ).

ЛЮБІТЬ ДІТЕЙ!
Але любов має бути світлою і розумною.